Дослідники дитячої фізіології та психології встановили, що ру­хова активність поліпшує мозковий кровообіг та функціональний стан центральної нервової системи, активізує психічні процеси, під­вищує розумову працездатність дитини. Утім, зі вступом дитини до школи її рухова активність різко знижується. Одні фахівці ствер­джують, що показник рухової активності знижується на 50%, дру­гі — майже на 90%. Крім того, і сама школа, де дитина навчається впродовж багатьох років, не заохочує фізичну активність: «Сиди спо­кійно!», «Не крутись на уроці!», «Вгамуйся!» — схожі зауваження час­то лунають у класі. Тож чи не кожен школяр із «дитини, що граєть­ся» різко перетворюється на «дитину, яка сидить». Що ж робити батькам? Дану інформацію можна дізнатися з наступного тексту.

Питання, коли саме віддавати дитину до школи — у шість чи у сім років, — досі спричиняє гостру полеміку між фахівцями. Тож на що насамперед варто звернути увагу під час прийняття рішення щодо вступу дитини до школи? Які істотні відмінності проявляють шестирічні та семирічні першокласники? Про що мають бути попереджені батьки шестирічних першокласників, аби шкільний старт був успішним?

Батьки по-різному реагують на зізнання дитини у коханні до однолітка. Хтось махає рукою, мовляв: «Нісенітниці! Знаєш, скільки таких Петриків у тебе ще буде?» Хтось радісно повідомляє подрузі: «Уявляєш, наш Миколка закохався!» — і не звертає жодної уваги на сумне обличчя малюка. А хтось суворо зауважує: «Кохання? Жодного кохання у дитячому садку! Я тобі забороняю!» Як насправді мають поводитися батьки, аби не образити дитину й допомогти їй пережити нові незвичайні почуття — спробуємо розібратися.